Словник української мови (1927)/зімниця
◀ зімникуватий | Словник української мови З зімниця |
зімничуватий ▶ |
|
Зімни́ця, ці, ж. 1) = Зімі́вка. Черном. 2) Фрукт, созревающий поздно осенью. Кислиці — зімниці. Гринч. III. 200. Обтрусять у саду зімниці. Греб. 403. 3) Лихорадка. Вх. Уг. 241.