Словник української мови (1927)/зупин

by Борис Грінченко

◀ зуноватися

Словник української мови Борис Грінченко З зупин

зупинити ▶

Київ: Горно, 1927

Зупи́н, ну, м. 1) Удерж. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181. *2) Остановка. Сл. Нік.