Словник української мови (1927)/зужмом
◀ зужиткувати | Словник української мови З зужмом |
зужувати ▶ |
|
Зу́жмом, нар. = Жу́жмом. Коло її хустина зужмом лежить. Подольск. г. Поночі крало та зужмом усе в коморі й забрало. Черк. у. Нащо отак зужмом несеш вірьовку? Черк. у.