Словник української мови (1927)/зриватися
| ◀ зривати | Словник української мови З зриватися |
зривки ▶ |
|
Зрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зірва́тися, рву́ся, вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. II. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. I. 37. Зірва́тися на но́ги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться с места, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди… Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Гринч. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о буре и пр.) Зірвалася шуря-буря. Нп.