Словник української мови (1927)/зрадитися

by Борис Грінченко

◀ зрадити

Словник української мови Борис Грінченко З зрадитися

зраділий ▶

Київ: Горно, 1927

Зра́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Посоветовавшись, решить. Зрадились, щоб піти до попа. О. 1862. VI. 59. 2) Изменить себе. Слово встречено только в «Ужинку» Гатцука (стр. 350. Ном. № 8772): Хоч кохання не зрадиться, та череві (?) завадиться.