Словник української мови (1927)/зоріти
| ◀ зориця | Словник української мови З зоріти |
зорниця ▶ |
|
Зорі́ти, рі́ю, єш, гл. Светиться, светить, сиять. Місяць світить, зоря зоріє. Чуб. V. 474. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. См. Зоря́ти.
| ◀ зориця | Словник української мови Борис Грінченко З зоріти |
зорниця ▶ |
|
Словник української мови — З
зоріти
Борис Грінченко
1927
Зорі́ти, рі́ю, єш, гл. Светиться, светить, сиять. Місяць світить, зоря зоріє. Чуб. V. 474. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. См. Зоря́ти.