Словник української мови (1927)/зомлілий
◀ зомлівати | Словник української мови З зомлілий |
зомління ▶ |
|
Зомлі́лий, а, е. Обомлевший. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. I. 158.
◀ зомлівати | Словник української мови Борис Грінченко З зомлілий |
зомління ▶ |
|
Словник української мови — З
зомлілий
Борис Грінченко
1927
Зомлі́лий, а, е. Обомлевший. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. I. 158.