Словник української мови (1927)/зомлівати
| ◀ зомкнути | Словник української мови З зомлівати |
зомлілий ▶ |
|
Зомліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зомлі́ти, лі́ю, єш, гл. Обомлеть, упасть в обморок. Головонька змита, кошуленька біла, а молода дівчина із жалю зомліла. Чуб. V. 354. Катря стоїть коло стіни, сама як стіна біла: бачу — зомліває. МВ. II. 148.