Словник української мови (1927)/зобачати
◀ зобати | Словник української мови З зобачати |
зобачення ▶ |
|
Зобача́ти, ча́ю, єш, сов. в. зоба́чити, чу, чиш, гл. Видеть, увидеть. Гринч. III. 162, 181. О. 1862. IV. 21. Як я його не зобачу, то не раз заплачу. Чуб. V. 5.