Словник української мови (1927)/знівечити
◀ знищувати | Словник української мови З знівечити |
знівечитися ▶ |
|
Зні́вечити, чу, чиш, гл. Испортить; изуродовать, искалечить. Знівечив чоловіка. Ном. № 4021. Десять літ неволі… знівечили, убили мою віру і надію. Шевч. (О. 1861. X. 8).