Словник української мови (1927)/знахарювати
| ◀ знахарь | Словник української мови З знахарювати |
знахід ▶ |
|
Знахарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься знахарством. Що не тілько та пан Сава церков та руйнує, із бісами став за право й дуже знахарює. Макс. (1834). 91. А його жінка ще к тому й знахарювала, та таки так, що декому і помагала. Мог. 111.