Словник української мови (1927)/змилювати
| ◀ змилуватися | Словник української мови З змилювати |
змилюватися ▶ |
|
Зми́лювати, люю, єш, сов. в. зми́ли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Каменец. у. 2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. НВолын. у. *Зми́лити сліди́. Уничтожить, скрыть следы. Коням ганчірками пообкручували копита, щоб змилити сліди. Лепкий.