Словник української мови (1927)/злість
| ◀ злістно | Словник української мови З злість |
злітати ▶ |
|
Злість, зло́сти, ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. III. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. *Злість одігна́ти. Сорвать злость. А от нехай я Василя спіймаю — злість оджену! довго пам'ятатиме. Крим. 2) Зло. — учини́ти. Сделать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Нп. 3) Раздражение. На ко́мусь злість ізігна́ти. Сорвать на ком-ниб. своє раздражение. Крим.