Словник української мови (1927)/злодюга
| ◀ злодіячка | Словник української мови З злодюга |
зложений ▶ |
|
Злодю́га, ги, м. = Злодія́ка. Один злодюга крав. Гліб. 81. Ум. Злодю́жка. Злодюжка був на все село. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313.