Словник української мови (1927)/злидень
| ◀ злиденно | Словник української мови З злидень |
злидніти ▶ |
|
Зли́день, дня, м. 1) Бедняк, голыш. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. Канев. у. 2) = Злиде́нний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. Канев. у. 3) К зли́дню. К чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється. Чуб. V. 1012. 4) Во мн. ч. Бедность, нищета, злосчастие. Чуб. I. 254. К. Іов. 63. Насміхаються сусіде з наших злиднів та неволі. К. Псал. 154. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Зли́дні осі́ли. Бедность одолела. Бода́й вас зли́дні поби́ли! — пожелание несчастья, бедности. Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили. Шевч. 68. *5) Убогое имущество, животишка. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. IV. 60.