Словник української мови (1927)/зичний
| ◀ зичливо | Словник української мови З зичний |
зично ▶ |
|
Зи́чний, а, е. Зычный, громкий, звучный. І замірав у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
| ◀ зичливо | Словник української мови Борис Грінченко З зичний |
зично ▶ |
|
Словник української мови — З
зичний
Борис Грінченко
1927
Зи́чний, а, е. Зычный, громкий, звучный. І замірав у дуків зичний голос. К. Іов. 61.