Словник української мови (1927)/здувати
| ◀ здубоніти | Словник української мови З здувати |
здуватися ▶ |
|
Здува́ти, ва́ю, єш, сов. в. зду́ти, зду́ю, єш, гл. 1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. Чуб. V. 1170. 2) Вздымать, вздуть. *Не давай росяної люцерни худобі, бо вона її здує. Пир. у., Конон.