Словник української мови (1927)/здичавіти

by Борис Грінченко

◀ здичавіння

Словник української мови Борис Грінченко З здичавіти

здичалий ▶

Київ: Горно, 1927

Здича́віти, вію, єш, гл. = Здичі́ти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.