Словник української мови (1927)/здимати

by Борис Грінченко

◀ здивуватися

Словник української мови Борис Грінченко З здимати

здиматися ▶

Київ: Горно, 1927

I. Здима́ти, ма́ю, єш, сов. в. здиня́ти, здиму́, меш, гл. = Здійма́ти, здійня́ти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Чуб. V. 579. Не дай ручки стискати і персника здиняти. Чуб. III. 36.

II. Здима́ти, ма́ю, єш, гл. = Здува́ти.