Словник української мови (1927)/здивовувати

by Борис Грінченко

◀ здивовижений

Словник української мови Борис Грінченко З здивовувати

здивування ▶

Київ: Горно, 1927

Здиво́вувати, вую, єш, сов. в. здивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять, удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246. 2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські дарунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. Ди́вом здивува́ти. Очень удивиться, изумиться.