Словник української мови (1927)/згрібатися
| ◀ згрібати | Словник української мови З згрібатися |
згрібний ▶ |
|
Згріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. згребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемым, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. Мнж. 127. 2) Быть в силах грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся. Черк. у.