Словник української мови (1927)/звірити
| ◀ звіринний | Словник української мови З звірити |
звірівник ▶ |
|
Зві́рити, ся. См. Звіря́ти, ся.
| ◀ звіринний | Словник української мови Борис Грінченко З звірити |
звірівник ▶ |
|
Словник української мови — З
звірити
Борис Грінченко
1927
Зві́рити, ся. См. Звіря́ти, ся.