Словник української мови (1927)/звірина

by Борис Грінченко

◀ звірик

Словник української мови Борис Грінченко З звірина

звіринець ▶

Київ: Горно, 1927

Звіри́на́, ни, ж. 1) = II. Звір. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. Св. Юрій почав скликати до себе усяку звірину. Гринч. II. 72. 2) Соб. Звери, зверье. Зібралася звірина до своєї громади. Гол. III. 499. *В ночи, по ловах, збереться звірина на раду. Лепкий. 3) Зверина, звериное мясо. А в селянина в борщі свинина.... А в дворянина з перцем звірина. Гринч. III. 540. Ум. Звіри́нка.