Словник української мови (1927)/звір
| ◀ звінчатися | Словник української мови З звір |
звірак ▶ |
|
I. Звір, зво́ру, м. Овраг, лощина, ложбина. Не навчила я ся корчима ходити, з звора воду пити, з торби хлібом жити, з торби хлібом жити, на камені спаті. Гол. I. 156.
II. Звір, ра, ру, м. 1) Зверь. З теї тучи в темний ліс, — нехай мене звір іззість. Чуб. V. 180. 2) Волк. Ум. Зві́рик, звіро́к. Звірок утішний білка. Сим. 210. Ув. Звірю́ка, звіря́ка.