Словник української мови (1927)/звінок

by Борис Грінченко

◀ звінка

Словник української мови Борис Грінченко З звінок

звіночки ▶

Київ: Горно, 1927

Звіно́к, нка́, м. 1) — ри́би. Звено (поперек отрезанный кусок рыбы). Ой поставив козак Нечай та сторожу в місті, а сам пішов до кумоньки звінок риби їсти. АД. II. 58. 2) Раст. Rhinanthus crista galli. Лв. 101. См. Звоне́ць.