Словник української мови (1927)/звікувати
◀ звіку | Словник української мови З звікувати |
звіл ▶ |
|
Звікува́ти, ку́ю, єш, гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку. К. Псал. 89.
◀ звіку | Словник української мови Борис Грінченко З звікувати |
звіл ▶ |
|
Словник української мови — З
звікувати
Борис Грінченко
1927
Звікува́ти, ку́ю, єш, гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку. К. Псал. 89.