Словник української мови (1927)/звиватися
| ◀ звивати | Словник української мови З звиватися |
звивистий ▶ |
|
Звива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зви́тися, зів'ю́ся, єшся, гл. 1) Извиваться. Звивається коло мужа єще гірше того ужа. Коцип. 19. 2) Вертеться около чего; хлопотать, заботиться. Швидкі, в'юнкі (жиди) звиваються коло покупців, як ті в'юни. Левиц. I. 107. Звивається проміж гостями, як та ластівка. Г. Барв. 180. Баба звивалась миттю всюди. Г. Барв. 486. 3) Взвиваться, взвиться. Звивавсь огонь понад землею. К. Псал. 176. Звилась стріла нижче хмари. Рудч. Ск. II. 99. Та ще хміль, та ще зелененький на тичину не звився. Макс. 60. Над хатами звивавсь угору дим. Г. Барв. 122.