Словник української мови (1927)/звершувати
| ◀ звершити | Словник української мови З звершувати |
звеселитель ▶ |
|
Зве́ршувати, шую, єш, сов. в. зверши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Насыпать верх. Насипав мірку жита та ще й звершив. 2) Миновать верховье. Звершити балку. Александров. у.