Словник української мови (1927)/звершити
| ◀ зверцадло | Словник української мови З звершити |
звершувати ▶ |
|
Зве́ршувати, шую, єш, сов. в. зверши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Насыпать верх. Насипав мірку жита та ще й звершив. 2) Миновать верховье. Звершити балку. Александров. у.