Словник української мови (1927)/зверх

by Борис Грінченко

◀ звертітися

Словник української мови Борис Грінченко З зверх

зверхдуба ▶

Київ: Горно, 1927

Зверх, нар. Поверх, сверх. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. I. 4.