Словник української мови (1927)/звергати
| ◀ звербувати | Словник української мови З звергати |
звереснути ▶ |
|
Зверга́ти, га́ю, єш, сов. в. зве́ргнути, ну, неш, гл. Извергать, извергнуть. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому господь блювати. К. Іов. 44. Померші діти, недоноски, що мати звергла. Г. Барв. 350.