Словник української мови (1927)/збіліти
| ◀ збілілий | Словник української мови З збіліти |
збільшений ▶ |
|
Збілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побелеть. 2) Побледнеть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. II. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.
| ◀ збілілий | Словник української мови Борис Грінченко З збіліти |
збільшений ▶ |
|
Словник української мови — З
збіліти
Борис Грінченко
1927
Збілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побелеть. 2) Побледнеть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. II. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.