Словник української мови (1927)/збілілий

by Борис Грінченко

◀ збійник

Словник української мови Борис Грінченко З збілілий

збіліти ▶

Київ: Горно, 1927

Збілі́лий, а, е. Побелевший. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. МВ. (О. 1862. I. 89). Обличчя збіліле. МВ. (О. 1862. I. 88).