Словник української мови (1927)/збігатися
| ◀ збігати | Словник української мови З збігатися |
збігленя ▶ |
|
Збі́гатися, гаюся, єшся, гл. 1) Броситься искать; засуетиться, забегать. Говори швидче, бо за мною зараз збігаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як її викрали, то зараз пан збігався. МВ. I. 133. Взяла да й утекла… Як збігались пани, бо' храни! трусу такого на все село. О. 1862. VI. 62. *2) Провести время в бегании, изнуриться от бега. Збігалась корова та й спала з тіла. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Збіга́тися, га́юся, єшся, сов. в. збі́гтися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Сбегаться, сбежаться. Швець із гори, пес із долини та збіглися до кобили. Чуб. V. 1173. *Сращиваться, сростись. Сл. Яворн. 3) Сжаться, сжиматься; о материи: сделаться короче после мойки. Роздимаються (речі) од тепла, а збігаються од холоду. Ком. II. 54. Штанці… збіглись. Св. Л. 310.