Словник української мови (1927)/зборонити
| ◀ зборня | Словник української мови З зборонити |
збороняти ▶ |
|
Збороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зборони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Запрещать, запретить, воспрещать, воспретить; помешать. Коли не дали нам з собою жити, то не зборонять в гробі ся любити. Чуб. V. 117. 2) Защищать, защитить. Не зборонить тебе ні отець, ні мати. Мл. л. сб. 297.