Словник української мови (1927)/збиткувати
| ◀ збиткування | Словник української мови З збиткувати |
збиткуватися ▶ |
|
Збиткува́ти, ку́ю, єш (кого́), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издеваться над кем. Челядь бога допросила, щоби єй не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк.