Словник української мови (1927)/збентежувати
| ◀ збентежити | Словник української мови З збентежувати |
збентежуватися ▶ |
|
Збенте́жувати, жую, єш, сов. в. збенте́жити, жу, жиш, гл. 1) Обескураживать, обескуражить, смущать, смутить. Збентежила ся річ Латина. Котл. Ен. VI. 55. 2) Ругать, обругать, обесчестить. Вони ж його збентежили: узяли та й вигнали. Змиев. у. Нащо мою збентежив дочку? Алв. 64.