Словник української мови (1927)/збентежити
| ◀ збентежений | Словник української мови З збентежити |
збентежувати ▶ |
|
Збенте́жувати, жую, єш, сов. в. збенте́жити, жу, жиш, гл. 1) Обескураживать, обескуражить, смущать, смутить. Збентежила ся річ Латина. Котл. Ен. VI. 55. 2) Ругать, обругать, обесчестить. Вони ж його збентежили: узяли та й вигнали. Змиев. у. Нащо мою збентежив дочку? Алв. 64.