Словник української мови (1927)/збачати

by Борис Грінченко

◀ збахтати

Словник української мови Борис Грінченко З збачати

збаяти ▶

Київ: Горно, 1927

Збача́ти, ча́ю, єш, сов. в. зба́чити, чу, чиш, гл. 1) Извинять, извинить. Нехай тобі бог звидить і збачить. Ном. № 4129. От же господь їй, лиходійці, сього й не збачив: хоч не скірен, та влучен. Г. Барв. 52. 2) Замечать, заметить, увидеть. Вх. Уг. 240.