Словник української мови (1927)/заціпнути
| ◀ заціпкуватий | Словник української мови З заціпнути |
зацмокати ▶ |
|
Заці́пнути, ну, неш, гл. Оцепенеть. Наглою смертю умерла… Я так і заціп. Г. Барв. 211. Як ударить грім, як хрясне! так усі й заціпли. Г. Барв. 220.