Словник української мови (1927)/заціпити
| ◀ заціпеніти | Словник української мови З заціпити |
заціпкуватий ▶ |
|
Заці́пити, пить, гл. безл. Отнять язык. Бодай тобі заціпило. Ном. № 3718. Просить батько й мати на хліб, на сіль і на весілля, — та й заціпило їй сказати: і я прошу. Г. Барв. 391.