Словник української мови (1927)/затокарити
| ◀ затока | Словник української мови З затокарити |
затокарювати ▶ |
|
Затока́рювати, рюю, єш, сов. в. затока́рити, рю, риш, гл. Девать, запрятать. Затокарив десь мого ножика. Киев. у.
| ◀ затока | Словник української мови Борис Грінченко З затокарити |
затокарювати ▶ |
|
Словник української мови — З
затокарити
Борис Грінченко
1927
Затока́рювати, рюю, єш, сов. в. затока́рити, рю, риш, гл. Девать, запрятать. Затокарив десь мого ножика. Киев. у.