Словник української мови (1927)/затока

by Борис Грінченко

◀ затого

Словник української мови Борис Грінченко З затока

затокарити ▶

Київ: Горно, 1927

Зато́ка, ки, ж. Залив. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. I. 90.

За́тока, ки, ж. Скользкое место на дороге, где закатываются сани. Канев. у. Звен. у. См. За́біг 3. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.