Словник української мови (1927)/заткати
| ◀ заткало | Словник української мови З заткати |
заткатися ▶ |
|
Затка́ти, тчу́, че́ш, гл. 1) Начать ткать. 2) Заработать тканием. 3) Покрывать, покрыть тканым узором. Були ті жупани серебром заткані. АД. I. 261. 4) = Заткну́ти. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.