Словник української мови (1927)/затинатися
| ◀ затинати | Словник української мови З затинатися |
затинити ▶ |
|
Затина́тися, на́юся, єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, тну́ся, не́шся, гл. 1) Цепляться, зацепиться, задевать, задеть. Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. Екатериносл. г. 2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, приостановиться. Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. Новомоск. у. 3) Останавливаться, остановиться в разговоре, заикаться; замолкать, замолкнуть. Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Мир. ХРВ. 52. Друге на речі дається, а як я… Якось Улита затнулась. Г. Барв. 226. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. Мир. Пов. I. 144. 4) Только сов. в. Упорно стоять на своем; упорно продолжать что-либо делать. Не хочу, не поїду!… і затялась на сьому. Г. Барв. 531. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Мир. ХРВ. 259. Дощ затявся. Мир. ХРВ. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. Мкр. Г. 16. 5) Только сов. в. Удариться. Чоловік розігнався, в одвірок затявся. Чуб. V. 1080.