Словник української мови (1927)/заслати
| ◀ засластьонитися | Словник української мови З заслати |
заслебезувати ▶ |
|
I. Засла́ти. См. Засила́ти.
II. Засла́ти, ся. См. Застила́ти, ся.
Заслебезува́ти, зу́ю, єш, гл. Начать читать невнятно, по складам. Аф. 435.
Засли́нювати, нюю, єш, сов. в. засли́нити, ню, ниш, гл. Заслюнивать, заслюнить, испачкать слюной.
Засли́нюватися, нююся, єшся, сов. в. засли́нитися, нюся, нишся, гл. Обслюниваться, обслюниться, *распустить слюни. Полт. у. Г. Йов. Прийшла Венера іскривившись, заслинившись і завіскрившись. Котл. Ен.
Засліди́ти, джу́, ди́ш, гл. Запачкать следами (грязной обуви).
За́слінка, ки, ж. Доска для закрытия отверстия в кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі… і поїла. Рудч. Ск. II. 41.
*Заслі́плений, а, е. Ослепленный. Сл. Нік.
*Заслі́плення, ня, с. 1) Ослепление. 2) Помрачение ума. Сл. Нік.
Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослепить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому́ засліпи́ло о́чі. Он ослеп. Переносно: закрыл глаза, перестал видеть (ночью, во сне). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослепить, лишить правильного взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом.