Словник української мови (1927)/заржавіти
| ◀ зарештувати | Словник української мови З заржавіти |
заржати ▶ |
|
Заржа́віти, вію, єш, гл. Заржаветь. Та вже шаблі заржавіли. Нп. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.
| ◀ зарештувати | Словник української мови Борис Грінченко З заржавіти |
заржати ▶ |
|
Словник української мови — З
заржавіти
Борис Грінченко
1927
Заржа́віти, вію, єш, гл. Заржаветь. Та вже шаблі заржавіли. Нп. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.