Словник української мови (1927)/зарадитися
| ◀ зарадити | Словник української мови З зарадитися |
заражувати ▶ |
|
Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посоветоваться, попросить совета. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себе.
| ◀ зарадити | Словник української мови Борис Грінченко З зарадитися |
заражувати ▶ |
|
Словник української мови — З
зарадитися
Борис Грінченко
1927
Зара́дитися, джуся, дишся, гл. 1) — кого́. Посоветоваться, попросить совета. Він повинен мене зарадитись. НВолын. у. 2) Помочь себе.