Словник української мови (1927)/зарадити
| ◀ заради | Словник української мови З зарадити |
зарадитися ▶ |
|
Зара́джувати, джую, джуєш, сов. в. зара́дити, джу, диш, гл. 1) Советовать, помочь советом. Ви нас за те своєю радою зарадите. О. 1861. IV. 31. 2) Пособить, помочь. 3) — чим. Употребить с пользой, дать толк. Літа ж мої молодії, жаль мені за вами, а що ж бо я не уміла зарадити вами. Мл. л. сб. 262.