Словник української мови (1927)/запізнаватися
◀ запізнавати | Словник української мови З запізнаватися |
запізнений ▶ |
|
Запізнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зазнава́тися, зазна́тися. 1) З козацьтвом нашим добре запізнавсь. К. ПС. 120. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю. Гол. I. 215.